Всі блоги

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

09 грудня 2014

Перегляди: 1186

Була пізня-пізня осінь, навіть уже вдарили перші морози. У вихідні я завітав до бабусі Лесі, що живе в селі.

  - Маркіяне, ходімо по опеньки, - запропонувала вона.

  - Куди, до лісу? – запитав і дуже зрадів, бо давно мріяв піти до лісу по гриби, навіть спонукав до цього тата, а він усе віднікувався: «Маркіяне, хоч я люблю попоїсти грибочки,  але добре не розуміюся на них, тож не ризикую збирати; хіба що прогуляємося лісом…».

  - Та не в ліс, - розвіяла мої мрії бабуся Леся, - а в садок.

  - А звідки ж вони там взялися? – цікавлюся.

  - Сама добре не знаю, - відповіла вона. – Щоправда, коли я купувала опеньки на ринку і чистила їх, то залишки викидала у садок. Отож, очевидно, у землю потрапили насіннячка та проросли.

Деталі

Автор: Алька Алфёрова

04 грудня 2014

Перегляди: 2034

Мне очень нравятся старые заборы. Деревянные. И такие же дома. Когда дерево стареет, оно становится сухим и серебристым. Я даже дома храню две такие щепки. И ещё обгорелый кусок резного наличника. Его я подобрала на пожарище.

Это я к тому, отчего сфотографировала этот забор - потому что он серебристый. И ещё на нём очень по-зимнему лежал снег. Когда пойдут снегопады, здесь его будут свисать целые карнизы. А потом срываться и мягко плюхаться на землю. Или на прохожих... А прохожие будут вздрагивать и задирать головы, и видеть на торцах брёвен снежные шапки, надетые набекрень.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

03 грудня 2014

Перегляди: 1130

Якось потрапив мені до рук жовтневий (2014 р.) номер «Дзвоника» - журналу українських дітей Румунії, який видає Союз Українців Румунії. А всього за сім років вийшов друком 91 номер.

Це видання відразу вразило мене яскравими ілюстраціями, цікавими віршами, оповіданнями, казками, розповідями, дитячим гумором… До речі, так само жартують, як і в Україні! Та, передусім, вельми кортіло дізнатися, що читають українські діти – мої ровесники зі сусідньої держави.

Деталі

Автор: Папченко

02 грудня 2014

Перегляди: 1583

Представляем вашему вниманию совершенно новую викторину по знаменитой сказке, очень знаменитого писателя, Ганса Христиана Андерсена "Снежная королева"!

Викторина размещена в разделе КЛАДОСКОП в категории ВИКТОРИНЫ. Викторина "Снежная королева" участвует в нашем конкурсе викторин, по итогам которой, победитель выиграет денежный приз. Внимание!

Недостаточно видеть фильм о Снежной королеве, чтобы пройти викторину с максимальным количеством баллов. Хорошо бы прочесть и книжку.Гл. редактор сайта Сокровища ПапчаПАПЧ

== Укр. мова:

Представляємо вашій увазі абсолютно нову вікторину по знаменитій казці, дуже знаменитого письменника, Ганса Християна Андерсена "Снігова королева"!

Вікторина розміщена в розділі КЛАДОСКОП в категорії ВІКТОРИНИ. Вікторина "Снігова королева" бере участь у нашому конкурсі вікторин, за підсумками якої, переможець виграє грошовий приз. Увага!

Недостатньо бачити фільм про Снігову королеву, щоб пройти вікторину з максимальною кількістю балів. Добре б прочитати і книжку.

Гол. редактор сайту Скарби ПапчаПАПЧ

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

30 листопада 2014

Перегляди: 1582

  Цю поїздку ми омріяли давно. І ось, нарешті, звершилося! Тринадцять учнів (і скажіть після того, що це – нещасливе число…) Червоноградської спеціалізованої школи №8, які займаються на факультативі польської мови, разом з учителем Ларисою Збожнюк побували на триденній екскурсії в Польщі.

  Як тільки перетнули  кордон, нас відразу приємно вразили скрізь впорядковані дороги. Такі в Україні лише місцями зустрінеш, і то зумисне підготовлені до Євро-2012. А ще – чистота, порядок, якісне нічне освітлення навіть у маленьких селах, через які нам доводилося проїжджати. При такому освітленні голку знайдеш уночі.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

25 листопада 2014

Перегляди: 1468

Осінньої пори ми з матусею зривали у садку з куща калини кетяги й акуратно складали у кошик. Хоч калинові ягоди гіркуваті на смак, але лікують. Мама завжди пересипає їх цукром і ставить банки, де вони зберігаються, у прохолодне місце. Коли тільки починаю кашляти, то з’їм кілька ягід  - і стаю здоровим.

Десяток кетягів ненька залишила на кущі і наказала мені: «Не зривай! Це – для птахів, які залишаються у нас зимувати. У міцні морози ягоди калини стануть для них неабиякими ласощами. Добрі люди завжди так роблять! І ти будь таким!».

…Минула золота осінь. На білих конях приїхала зима. Вдарили міцні морози. Якось я завітав у садок і побачив на кущі калини сірих дроздів. Вони у нас частенько зимують. Птахи ласували ягодами, які ми з мамою залишили для них.

- Смачного! Не кашляйте» - промовив жартома до пернатих.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

25 листопада 2014

Перегляди: 1363

  Через дорогу, навпроти бабусиної хати, ростуть три старезні високі липи. Багато верхніх гілок у них давно спорохнявіли. Звідти часто долинає стук дятла. Невгамовний «барабанник» тукотить, видає дріб у верховітті, тож його самого важко побачити.

  Нарешті птах спустився нижче і я побачив «лісового санітара».

Деталі

Автор: Дах Ігор Тимофійович

24 листопада 2014

Перегляди: 1180

Миколі Ковалю, присвячую

Людмила вперше за свої студентські роки згодилася погуляти на вечірці у подружки і не поїхала в Одесу. Хоч і до міста всього якихось два десятки кілометрів, але з транспортом у ранковий час сутужно.

Вона рідко приїжджала у село до бабусі Насті, хоч і любила її ще з дитинства. Бувало за літо так звикне до сільської просторої хати, до місцевих одноліток, до різнобарв'я лугів, що довго по приїзду у затишну міську квартиру приживалася до її замкнутого простору.

Деталі

Автор: Дах Ігор Тимофійович

24 листопада 2014

Перегляди: 1399

Спинивсь на пристані буття
Поглянув, мов в люстерко, в воду.
У нім усе моє життя
І все життя мого народу.
Зневага, біль до забуття
І кров'ю збризкані кайдани.
Народ, позбавлений життя
Сміттям згортали в братські ями.
А час на сполох в дзвони бив,
Щоб розбудити в душах віру.
Та люд в зневірі спрагло пив
Згубивши до спиртного міру.
І все ж вставали в повний зріст
Сини Українського роду,
Бо їх життя наповнив зміст
В катівнях вмерти за Свободу.
А слово правди з їхніх уст
Камінні мури спопеляло,
В мільйони зачерствілих душ
Надію, в новий день, вселяло.
І ось свобода, та не та.
Тоді, за що, нас так карали?
Бо знов ведуть, немов Христа,
Щоб розіп'яти над віками...

Деталі

Автор: Дах Ігор Тимофійович

24 листопада 2014

Перегляди: 1528

Час бурхливо спливає рікою
Весни десь у роках розгубились...
А я поруч іду із тобою
У літа, що медами наснились...

Сонце спілою динею висне.
В небі бузьками осінь кружляє.
Наче каменем душу гріх тисне,
Чи простить мене Бог, я не знаю...