компас
семь футов

orujenosec-kashka1

«А ця вікторина нашого дитячого сайту присвячується...» - зібралася було почати я. Але зупинилася. Почну, мабуть, не так. Не з цього. А з того, що колись я була маленькою. І коли забрідала у траву, то вона доходила мені майже до плечей. І все навколо здавалося загадковою і привабливою пригодами країною - від землі між трав'яних стебел до гілок дерев. У пісочниці бачилася неосяжна пустеля, біля калюжі - морський берег, а стелаж з книгами перетворювався на неприступну скелю. І мої чоловічки вирушали в путь. Перепливали річки, піднімалися на вершини, йшли по містку над прірвою, ночували в печерах, то й діло потрапляли в різні халепи і рятувалися, і билися з небезпеками...

Ось як було. Але в момент, коли до мене в руки вперше потрапила книга Владислава Крапівіна, трава доходила мені вже тільки до колін. Хоча грати в чоловічків я тоді все ще вміла, чесно кажучи. Потайки, поки ніхто не бачить... І тому, читаючи, без праці розуміла героя повісті - маленького зброєносця Кашку. Його Країну, де жили Капітан і Альпініст, і найменша Матрьошка. Його занепокоєння за нетямущого Шишана, який вже другий день не подає вістей з підземних печер. І перший Кашкін вірш... Це було таке схоже на моє, знайоме, звичне ще життя.

orujenosec-kashka2

Повість «Зброєносець Кашка» Владислав Петрович написав у 1965 році. Якраз рівно 50 років тому. І як ви вже зрозуміли, напевно, це перша з його книжок, яку я прочитала. Це не казка, і не фантастична історія. І, на перший погляд, у ній навіть не відбувається ніяких особливо драматичних подій. Тобто, такого яскраво закрученого сюжету, як наприклад в «Та сторона, де вітер», тут немає. Все дуже зазвичай. Звичайний такий піонерський табір (тільки невеликий, і від того спокійний), звичайні діти. Літо, сонце, стрекоза над водою літає. Ігри з приятелями. І навіть немає необхідності якось особливо відстоювати справедливість - бабка в серцях вхопила за вухо, та так само швидко й охолола, і більше не чіпає ... Життя як життя. Але якщо вчитатися уважніше, то можна зрозуміти, що драма все-таки є. Просто вона відбувається всередині людей.

«Мама я жыву хорошо патамушто Валодя»...

Це історія про те, як людині потрібен друг. І великій людині, і самій маленькій. Я зрозуміла це не з першого прочитання, і навіть не з третього - тому що була тоді ще занадто юною, і в сюжеті мене більше хвилювали пісня з маяками та стрільба з лука. Але зараз розумію дуже ясно.

orujenosec-kashka3

Друг потрібен маленькому Кашці, який бродить один по лісу і йому не з ким пограти. Друг потрібен дорослій людині Кості, який відстав від своїх і їде на льодовики Паміру один. І незрозуміло чому сердитій дівчинці Надії, і такому самодостатньому, ніби як, підлітку Володі - теж...

Добре б, стаючи старше, не втрачати здатність бачити в молодших дітлахах не докучливих приставучок, а маленьких людей з глибокою душею. Яким так само важливо бути для когось значущими і потрібними, як і нам самим. По собі знаю, що підлітки не надто часто замислюються про це. Та й дорослі теж. Ми відмахується від малюків - «йди пограй сам, не заважай». І хто знає, скільки друзів таким чином втрачаємо... Справжніх друзів.

Ось і Володя, Лицар Фіолетових Стріл, мало не втратив свого вірного друга Кашку. Але - все-таки не втратив! Хоча в останній момент йому довелося прийняти дуже непросте рішення.

По правді кажучи, не пам'ятаю, коли змайструвала свій перший лук - до «Зброєносця Кашки», або як раз після. Але тим не менш змайструвала, і чимало постріляла з нього по огорожах. І стріли були з пір'ям. Тільки замість жерстяних наконечників довелося приладнати... е, ні, далі не скажу! Непедагогічно. А то раптом хто візьме з мене приклад - і пораниться, або потрапить ненавмисно такою стрілою в кого живого, не дай Бог... До речі, це в мені вже не Кашкіна ровесниця говорить, і не лицарша «Великого й Непереможного ордена стрільців з лука». А хтось на кшталт вожатої Серафими. Яку сьогодні я теж прекрасно розумію, тому як сама побувала на її місці. Не така вже вона і доросла, виявляється, ця веснянкувата вожата... Забавно.

Загалом, думаю, що прочитати (або перечитати) «Зброєносця Кашку» буде цікаво людям різного віку. Це хороша повість, і кожен зможе знайти в ній щось цікаве й таке, що запам'ятається для себе. І, здається, у мене замість передмови до вікторини вийшло щось на зразок роздумів про враження від книжки. Хоча, може статися, саме це й було потрібно?..

Не втрачайте своїх друзів. І - вдалого всім розгадування!

Ілюстрації художника Євгена Медведєва

Пройди тест

 

Коментарі  

Skwo
+6 #6 Skwo 09 вересня 2015
А мне есть чем гордиться! Я прочитала эту повесть 45 лет назад, а сейчас вот, случайно попав на этот сайт, попробовала пройти тест. И набрала всего 10 неправильных ответов, сама не ожидала! Для меня "Оруженосец Кашка" тоже был первой книгой В. Крапивина, а вскоре в журнале "Пионер" появилась повесть "По колено в траве". С тех пор я навсегда полюбила этого писателя и перечитала много его произведений. Сейчас на досуге слушаю и читаю его книги, которые в своё время прошли мимо меня (циклы "В глубине Великого Кристалла" и "Безлюдные Пространства"). Вещи ещё более потрясающие!
Гера
+3 #5 Гера 03 квітня 2015
Цитую ПАПЧ:
Данила набрал феноменальных 800 баллов и кажется хоть кому-то догнать его теперь будет трудно, если вообще возможно!

От меня трудно отделаться :-*
ПАПЧ
+2 #4 ПАПЧ 03 квітня 2015
Данила набрал феноменальных 800 баллов и кажется хоть кому-то догнать его теперь будет трудно, если вообще возможно!
Суок
+7 #3 Суок 06 березня 2015
Текст, предваряющий эту викторину, не менее интересный, чем вопросы - здорово написано, как пишут настоящие писатели!))) Сразу захотелось эту книжку Крапивина перечитать)
Иллюстрации Медведева в книгах Крапивина - одни из любимых!
Luba
+1 #2 Luba 04 березня 2015
Да, летняя книга
Гера
+3 #1 Гера 03 березня 2015
Да, луки, это вещь, года два ими увлекался, теперь уже мелкие играются.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 
Я люблю буриме