Ця вікторина створена за казкою «Мандри Нільса з дикими гусьми» знаменитої письменниці Сельми Лагерлеф. Сама казка дуже цікава і відома, як і її автор.
Сельма Оттіліана Ловіса Лаґерлеф - велика письменниця, перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури (1909). Народилася 20 листопада 1858 р. в родовій садибі Морбака, Швеція. Батько - Ерік Густав Лагерлеф (1819-1885), відставний військовий, мати - Елізабет Ловіса Вальрот (1827-1915), вчителька. Великий вплив на розвиток її літературного обдарування зробило середовище її дитинства. Місто, в якому жила ця маленька і тендітна дівчинка, було дуже красиве і мальовниче.
Незважаючи на свою хворобу (параліч, дівчинка була прикута до ліжка), Сельма Лагерлеф була веселою і дуже любила слухати казки, які розповідали їй бабуся і тітка Нане.
У 1867 р. Сельма переїхала в Стокгольм для лікування в спеціальній клініці. Там їй повернули здатність рухатися. Вже в ті роки дівчинка прявляла любов до творчості. У 1881 р. Лагерлеф вступила до ліцею в Стокгольмі, в 1882 р. - в Вищу вчительську семінарію, яку і закінчила в 1884 р.
У тому ж році вона стала вчителькою.
У ці досить складні роки Сельма пише свій перший роман «Сага про Єсту Берлінга». У 1890 р. Лагерлеф отримує першу премію.
Письменниця працювала також і в казковій манері. Написала багато казок, які досягли світового рівня. Центральний твір Сельми Лагерлеф - казкова книга «Дивовижна подорож Нільса Хольгерссона з дикими гусьми по Швеції». Книга написана в 1906-1907 рр. на основі народних казок і легенд.
У ній розповідається про маленького хлопчика Нільса. Разом зі зграєю гусей, на спині гусака, він подорожує всією Швецією. Але це не просто подорож - це і виховання особистості. Завдяки подіям, які сталися, у хлопчикові прокидається доброта і турбота, здатність співпереживати, без якої людина - не людина. І в кінці-кінців він повертається з подорожі справжньою людиною, що розуміє горе батьків.
Коментарі
И, как сказал не помню кто в одном из отзывов об этой книге - когда после прочтения глядишь на птиц за окном, чувствуешь себя словно посвящённым в некую тайну. Действительно, это так.